Штучнi водоймища, якi використовують для зрошення полiв та розведення риби, займають 3,4 тис. га, лiсовi насадження - 3 тис. га. Серед мiнеральних ресурсiв району - поклади гранiту та пiску. Чисельнiсть населення району станом на 01.01.2001 - 39,9 тис. осiб.
За територiально-адмiнiстративним подiлом село з часiв його заснування було центром району,Криничанської селищної ради. Криничанський район було створено у 1923 роцi. У 1958 року селище міського типу ,а в1962 роцi створено укрупнений район з центром Кринички, до складу якого увiйшли селища мiського типу Аули, Кринички, Щорськ, а також сiльради Криничанського i Щорського районiв. У районi працюють 5 промислових пiдприємств, такi як сiльськогосподарське закрите акцiонерне товариство <Дар> (це олiя, борошно, крупи, консервованi овочi i фрукти), Аулiвська хлоро-переливна станцiя (рiдкий хлор для знезараження води), районна друкарня, управлiння з експлуатацiї газового господарства, Аулiвське водопровiдне господарство, яке забезпечує питною водою мiста Днiпропетровськ, Днiпродзержинськ, Днiпропетровський i Криничанський райони. На територiї району дiють гранiтнi кар'єри: Грушiвський (площа 9 га), Калинiвський (площа 9 га), Кудашiвський (площа 39 га), де видобувається сiрий гранiт, придатний для виробництва облицювальних блокiв та iнших виробiв, Свiтлогiрський пiщаний кар'єр (площа 6 га). Основним в економiцi Криничанського району є виробництво продукцiї сiльського господарства. У районi створенi 47 сiльськогосподарських агроформуваннь, 301 фермерське господарство, рибне господарство. Фiлiалом обласного держплемоб'єднання вирощуються племiннi тварини, надаються послуги щодо заплiднення тварин у господарствах району. З переробних пiдприємств на територiї району знаходяться ВАТ <Божедарiвський елеватор> та комбiкормовий завод. Провiдними галузями у сiльськогосподарському виробництвi району є рослинництво, яке займає 73 % вiд загальної кiлькостi виробництва валової продукцiї, i тваринництво - 27 %. Головне мiсце у структурi галузi рослинництва посiдає вирощування зернових культур, якi займають до 50 % посiвних площ району. Питома вага посiвних площ соняшнику в загальнiй структурi становить до 20 %. Цукровий буряк вирощується на площi 200-300 га. У тваринництвi основна увага придiляється вирощуванню м'яса великої рогатої худоби та свиней, а також виробництву молока. У районi функцiонують 29 шкiл, будинок дитячої та юнацької творчостi, центр учнiвської молодi, 21 дошкiльних закладiв. На територiї району дiють 25 будинкiв культури та клубiв, 26 бiблiотек, 3 музеї (в селищах Кринички i Щорськ,Червоно-іванівка), 2 школи естетичного виховання. При районному Будинку культури є театр, який має звання народного. Також у районi працюють 3 ансамблi естрадної пiснi, ансамбль народних iнструментiв, драматичнi, фольклорнi, вокально-хоровi колективи, чоловiчий вокальний ансамбль <Козаки> - лауреат обласного фестивалю нацiонального та духовного вiдродження Приднiпров'я. Для забезпечення медичним обслуговуванням у районi функцiонують 2 районнi та 6 дiльничних лiкарень, 10 амбулаторiй, 32 фельдшерсько-акушерських пункти.Криничанщина пишається своїми талановитими земляками - академiком-фольклористом І. Березовським, заслуженим артистом України Ф. Ткачем та заслуженим дiячем мистецтв України Г. Мусатовою.
4 жителі району удостоєні звання Героя Радянського Союзу, троє – звання Героя соціалістичної праці.
Селище Кринички розташоване на річці Мокрій Сурі, правій притоці Дніпра. Криничанській селищній раді підпорядковано такі населені пункти: Гримуче, Новопідгірне, Новопушкарівка, Одарівка, Суворовське, Червоний Яр, Чернече, Яблуневе. Населення – близько 5300 чоловік. Ця місцевість здавна була заселена людьми. Археологами було знайдено і досліджено на території сучасного селища Кринички сарматське курганне поховання (близько ІІ століття до н.е.), а поблизу села Одарівки виявлено кургани епохи бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до нашої ери).
Iсторiя села Кринички починається у ХVIII ст.,а саме з 1769 р.. з вiльних козацьких поселень. Ще й тепер у народi живуть легенди й перекази, нiби близько двох столiть назад у районi цих поселень у долинi рiчки Мокра Сура та прилеглих балках було безлiч незамерзаючих джерел iз смачною питною водою. Колись через цi територiї проходив Великий Чумацький шлях. Подорожнi, а також першi поселенцi копали щороку тимчасовi криницi. Звiдси i виникла назва села - Кринички. Тривалий час паралельно з цією, частіше в офіційних документах, вживалася назва – Криничуватка. Основну масу мешканців села на початку ХІХ ст. становили державні селяни. Низькі врожаї призводили до голодування і масового відпливу селян на південь, де нещасні сподівались знайти роботу і порятунок від голодної смерті, тому кількість населення в цей час значно коливалась.
Наприкінці ХІХ ст. значна частина жителів села обробляла мізерні наділи, тоді як окремі землевласники мали сотні й тисячі десятин землі. Так, поміщикові Маламі належало більш як 3 тисячі десятин землі.
Столипінська реформа була сприятливою для середніх землевласників, бо з’явилась можливість скуповувати наділи у бідноти. В цей час навколо села збільшується кількість і питома вага земельних наділів середняків. Близько 14% сімей в цей час, сподіваючись на поліпшення матеріального становища, переселилось до Сибіру, Середньої Азії та Кавказу.
З розвитком капіталізму в сільському господарстві Кринички стали значним торговельним центром. Тут з’явилися крамниці, тричі на рік (в березні, травні і вересні) відбувались ярмарки. Чимала частина жителів займалась промислами та торгівлею. Соціально-економічні зміни призводили до зростання кількості населення. У 1908 році у селі налічувалось 10139 жителів.
У 1909 році Кринички були одним із найбільших сіл на Катеринославщині. В ньому діяли телефон і пошта.
Буремні роки першої світової війни не минули Кринички. Так, в середині червня 1918 року, під час бою жителів села з австро-німецькими військами, загинуло 2 тисячі чоловік, а село згоріло.
Після закінчення громадянської війни поступово відбувалась відбудова села.
У 1925 році в селі було 2 парові млини, 33 вітряки, 6 олійниць, 8 крупорушок, 7 кузень, став до ладу цегельний завод. Пожвавилась місцева торгівля: щороку відбувалося 2 ярмарки. Зросла кількість населення. На 1 січня 1925 року тут налічувалось 1442 двори, в яких проживав 6831 чоловік.
Жителі Криничок перенесли голодомор, багато з них пішли на роботу до Кам’янського та інших міст, щоб не загинути голодною смертю. Так, у 1940 році в Криничках налічувалось лише 4963 чоловіки.
16 серпня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. В цей час на території району діяв партизанський загін, очолюваний О.Я.Тарасенком.
27 жовтня 1943 року за активної підтримки місцевих партизанів 46-а радянська гвардійська дивізія визволила Кринички від фашистської окупації.
І знову з руїн і попелу довелося трудящим піднімати своє село. В період після війни було збудовано приміщення лікарні, школу, райпобуткомбінат, раймаг, пошту, цегельний завод, реконструйовано стадіон. На більш пізній період припадає будівництво Будинку культури на 800 місць, Будинку піонерів, дитячого комбінату на 130 місць, нової школи, 2 універмагів, хлібозаводу, молокозаводу, цеху продтоварів.
